Пам’ять — нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Та багато сторінок у нашу історію вписано кривавим і чорним. Особливо вражаючі ті, де смертельним шрифтом викарбувано слова: голод, голодомор.Важка їхня дорога до серця кожної людини. На долю українського народу випали небувалі випробування, перед якими тьмяніють навіть лихоліття обох світових війн. Голодомор на довгі роки і десятиліття підірвав інтелектуальні, творчі сили нації, лишив її на межі вимирання.
22 листопада, в день річниці голодомору, в селищі вшанували пам’ять його жертв. Представники селищної влади, установ, організацій, громадськість і церковна громада селища ходою з хоругвами пройшли селищем до пам’ятного знака жертвам голодоморів. У своїх виступах селищний голова Володимир Рудь, вчитель історії ЗОШ №8 Тарас Палій та депутат селищної ради Олександр Топорівський наголосили, що пам’ять про всіх невинно загублених повинна згуртувати живих, додати сил та волі, мудрості й наснаги для зміцнення власної держави на власній землі, для забезпечення вільного життя кожної людини!
Священик отець Станіслав відслужив панахиду за жертвами голодомору. Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих, поставили запалені лампадки до пам’ятного знака жертвам голодомору, а на закінчення церковний хор виконав «Боже великий єдиний, нам Україну храни!».
Немає коментарів:
Дописати коментар