Дзвенять Кобзареві струни

Є дні, що минають і непомітно зникають без сліду, нічого не залишаючи по собі. Але є день, який ніколи не минає, який завжди з нами. Бо він увібрав у себе безсмертне дихання душі, бо він великий і незбагненний, як життєдайний дощ, як весняний вітер, як щедре сонце. Україна у долі своїй має такий день — 9 березня. День, який явив світові Шевченка – великого сина українського народу.

Немає людини, яка б не захоплювалась поезією Шевченка, його піснями, його мистецтвом. 9 березня свічку пам’яті запалили працівники  будинку культури селища Жовтневе, учасники клубу «Надвечір’я» та бібліотеки-філії №3 у літературно-мистецькому круїзі «Дзвенять Кобзареві струни», аби вогонь душі великого поета запалив у серцях українців іскру віри, надії, любові до рідної землі, українського слова, української пісні. 

Кобзареві пророцтва ми переживаємо сьогодні. Ми перечитуємо його поезію по новому. Тарас Шевченко перестає бути поетом однієї доби. Він і сьогодні наш провідник в період боротьби. Його полум’яні слова з поеми «Кавказ» палко лунали на барикадах, придавали сили й духу і волі борцям на Майдані гідності. Шевченко став духовним провідником української нації. Його могутній голос розбудив в українців почуття національної гідності.

Тепер ми можемо припадати до шевченківських цілющих джерел, із глибини яких він слав свої цілющі заповіти синам рідної землі і серед цих заповітів перший і останній, який так актуально звучить і сьогодні: «Свою Україну любіть, любіть її… во время люте, в останню тяжкую  минуту за неї Господа моліть». На заході прозвучали твори Шевченка «І мертвим, і живим, і ненародженим…», яку прочитала Лілія Вільчинська,  «Думка» — прочитала Наталія Шклярук, «Чигирине, Чигирине» у виконанні Софії Власової.

Прозвучали пісні:  «По діброві вітер виє» у виконанні солістки будинку культури Тетяни Щуцької, «Ой крикнули сиві гуси», яку зворушливо заспівали учасники фольклорного колективу «Серпанок», «Аби мені черевики» співала юна солістка Даша Коханюк.  Пісні «Зоре моя вечірняя» та «Нащо мені чорні брови» у виконанні  Анастасії Сарабанської. 

Слухали і щиро раділи, що є така талановита молодь, яка співає пісні на слова Тараса Шевченка. Прозвучали пісні у виконанні хору «Надвечір’я» «На високій дуже кручі», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої думи мої». Коли співав хор, всі присутні в залі підхоплювали, співали разом з учасниками клубу «Надвечір’я». 

Пом’янули Великого Кобзаря у селищному будинку культури. І хоч минула довга сотня літ, а він – із мармуру й граніту знов сходить в люди, будить світ і переможно йде по світу. Схвальні відгуки селищан про проведений захід звучали в адресу організаторам свята та ведучим заходу Антоніні Соломянюк та Ларисі Боратинець.